|
Прост Ален (Alain Marie Pascal Prost)
Статистика
|
| Сезони |
13
(1980-1991, 1993)
|
| Команди |
Toleman (1984), Lotus (1985-1987), McLaren (1988-1993),
Williams
(1994)
|
| Старти |
200 |
Чемпіонські титули
|
4 (1985, 1986, 1989, 1993)
|
| Перемоги |
51 |
| Подіуми |
106 |
| Поул-позишн |
33 |
Швидкі кола
|
41 |
| Дебют |
Гран Прі Аргентини (1980 р.) |
Перша перемога
|
Гран Прі Франції (1981 р.)
|
Остання
перемога
|
Гран прі Німеччини (1993 р.)
|
Останнє гран прі
|
Гран Прі Австралії (1993 р.)
|
| Очки |
798,5 |
Ален Прост народився 24 лютого 1955 року в містечку Лоретт поблизу Сен-Шамоні у сімї Андре Проста і Марі-Роз Карачян (мати за походженням була вірменкою, з чого можна зробити висновок про нетипову форму носу Алена). З малих років Ален захоплювався мотоциклами і грав у футбол, прагнучи стати гравцем збірної Франції і виграти чемпіонат світу. Крім того юнак, якого переповнювала енергія, займався боротьбою і легкою атлетикою. Чесно кажучи важко навіть уявити втрату для автоспорту, якщо би Алену все таки вдалось здійснити свою мрію. Любов до автоспорту юному французу прищепив його старший брат Даніель.
Пригода Алена із автоспортом розпочалась у 14 років, коли він, під час сімейного свята, взяв у руки кермо картингу. В цей час ніхто не зміг би зпрогнозувати таку успішну кар’єру. Те, що починалося як гра, невдовзі стало одержимістю. В коледжі він вчився непогано, хоча не відзначався особливою успішністю. Крім того, він допомагав батькам у сімейному бізнесі прагнучи заробити грошей на свій перший карт. В 1974 році Ален покинув школу для того, щоб стати призовим гонщиком картингового чемпіонату. Разом з цим він працював механіком і продавав карти. Призом за перемогу у дорослому картинговому чемпіонаті 1975 року став сезон у якості пілота в формулі Рено. Наступні два сезони у цій гоночній серії стали переможними для француза, після чого він дебютував у формулі 3. У сезонах 1978-1979 років Ален здобув перемоги у французькій і європейській серіях формули 3. Після цього Прост отримав декілька пропозицій від команд формули 1, з-поміж яких він вибрав пропозицію Макларену.
Перший сезон для Проста у формулі 1 виявився невдалим. Здобувши за сезон 5 очок закінчив його на 16 місці у заліку пілотів. Незважаючи на дворічний контракт Ален підписав угоду з Рено.
Сезон 1981 року став для Проста більш вдалим. Першу перемогу у формулі 1 Ален здобув на домашньому гран-прі у Франції. Через проблеми із стабільністю боліду Прост зумів фінішувати у цьому сезоні лише 6 разів. Щоправда, як він це зробив: крім перемоги у Франції ще 2 перемоги, 2 других місця і одне третє. В сумі все це дозволило йому зайняти 5 місце у чемпіонаті, програвши переможцю чемпіонату Нельсону Піке всього 7 очок.
Сезон 1982 року приніс 4 подіуми. Після двох перемог на гран-прі Південної Африки і Бразилії (дискваліфікація Піке і Росберга), були два других місця у Швейцарії і Франції. Сезон був зіпсований через технічні проблеми. Ален зумів фінішувати ще чотири гонки і закінчив чемпіонат із 34 очками на 4 місці програвши чемпіону Кеке Росбергу 10 очок. Згідно чуток, саме у цьому сезоні він отримав своє прізвисько «Професор» за академічний стиль їзди. Це було спричинено тим, що під час кваліфікації до гран-прі Німеччини болід Алена зіткнувся з болідом Дідьє Пірроні (Феррарі), який після отриманих травм змушений був завершити кар’єру.
Віце-чемпіон. Великим розчаруванням для Проста став сезон 1983 року. 4 переможні гран-прі не  принесли таку омріяну перемогу у чемпіонаті і залишились лише виграними битвами на фоні програної війни. Автомобіль став стабільнішим, у порівнянні із минулим сезоном і команда прагнула вступити у боротьбу за чемпіонство. І хоча початок чемпіонату був невдалим (7 і 11 місця в перших двох гонках) потім справи наладились і наступні чотири гонки завершувались подіумами. Здобувши ще дві перемоги, Прост, здавалося, забезпечив собі чемпіонський титул… Але ніхто не міг навіть уявити яку драму принесе кінець сезону. Сходи в Нідерландах і Італії допомогли суперникам підібратись до лідера сезону. Гран-прі Європи трішки додав впевненості (2 місце), але остання гонка (гран-прі ПАР) стала катастрофою. Через механічні проблеми француз не зумів фінішувати і це означало поразку у чемпіонській гонці. Піке завершив перегони третім і здобув свій другий чемпіонський титул. Відносини із командою (які і так були непростими) погіршились. Керівництво поклало всю провину за поразку у чемпіонаті на Алена і він був змушений залишити «Рено» і підписати угоду з Макларен.
Здавалося на цей раз ніщо не зможе перешкодити Просту виграти чемпіонат. Однак іншої думки був партнер Проста, дворазовий чемпіон світу, Н.Лауда. Майже весь сезон вони провели поруч у турнірній таблиці і чемпіонська корона розігрувалась у останній гонці (гран-прі Португалії). Француз виграв більше гран-прі (6 проти 5 у австрійця), але програвав Лауді у стабільності. Для чемпіонства Алену необхідними були перемога у останній гонці і місце, нижче другого, для Лауди. Кваліфікація підкорегувала шанси обох гонщиків і схилила шальки терезів у бік Проста. Він стартував з першої лінії, тоді, як Лауда починав гонку з 11 позиції. Перегони наближались до свого закінчення і француз вже себе уявляв чемпіоном, але прикра помилка Менсела, який не впорався із керуванням і вилетів з траси в одному з поворотів, дозволила Лауді пройти на таке завітне 2 місце і виграти чемпіонат із половиною очка переваги над Простом, що до наших днів залишається найменшим розривом між першим і другим місцями.
Така омріяна корона кращого гонщика року підкорилась Просту у сезоні 1985 року. Єдиним суперником француза у боротьбі за титул став Мікеле Альборето (Феррарі). Лауда увесь сезон змагався з технікою (яка була вкрай нестабільною), а не з суперниками. Альборето деякий час лідирував у чемпіонаті, однак 5 сходів у 5 останніх гонках сезону дозволили Просту обійти свого конкурента у загальному заліку і завоювати чемпіонський титул.
Наступного року Просту вдалося відстояти титул чемпіона. Цього року у нього було більше суперників. А саме – Менсел і Піке на болідах «Вільямс» і Айртон Сенна на боліді «Лотус». З наближенням кінця сезону з боротьби виключився Сенна. Молодий бразилець намагався витискати максимум з можливостей із свого боліда, однак його «Лотус» не витримав конкуренцію з «Вільямс» і «Макларен». Доля титулу вирішувалась на останньому гран-прі сезону у Австралії. Є цікава легенда, яка розповідає про події цього заїзду. Перед початком гонки партнер Проста Кеке Росберг заявив, що не допомогатиме французу здобути чемпіонство, а зосередиться на тому, щоб вдало провести цю гонку і здобути перемогу. Крім цього «Макларен» розпускав чутки про надміцні шини «Goodyear», які нібито витримують усю гонку без заміни. Насправді ж Росберг вирушив у гонку із порожніми баками, щоб допомогти Просту здолати пілотів «Вільямс». Менсел, який переміг у кваліфікації, програв старт Піке і Просту, але відстояв 3 місце, яке забезпечувало йому титул. Однак тут їх одного за одним обійшов Росберг, який проривався з 7 місця. Після 32 кіл Ален заїхав в бокси для зміни покришок і виїхав на 4 місці за Росбергом і обома пілотами «Вільямс». Росберг надалі не заїжджав на піт-стоп. Це ж саме робили і пілоти «Вільямс», понадіявшись на шини. Нарешті на 63 колі у Росберга трапився прокол і гонку він завершив. Керівництво «Вільямс» не змогло встановити причину цього і тому їхні гонщики продовжували рух по трасі. На наступному колі Менсела спіткало те ж саме, що і Росберга. Чемпіонство для нього бкло втрачене. Залишились лише Піке і Прост. Нельсон швидше усіх зорієнтувався у причині проблем Росберга і Менсела і сам поїхав у бокси. Довгий піт-стоп дозволив Просту не лише обійти Піке, але і заробити серйозний відрив від суперника, який Піке так і не вдалось відіграти. Ось така цікава історія.
В сезоні 1987 року Просту не вдалось нав’язати боротьбу «Вільямсам» і зайняв четверте місце у загальному заліку. Чемпіону Прост програв 30 очок. В цьому сезоні француз здобув три перемоги у гарн-прі (Бразилія, Бельгія і Португалія).
Наступний сезон боліди «Макларен» були укомплектовані двигунами «Хонда». Новим партнером Проста у команді став Айртон Сенна. У цьому сезоні діяв дуже спірний ліміт, згідно якому у загальний залік зараховувались лише 11 кращих результатів. Можна сказати, що цей ліміт відібрав у Проста третє у кар’єрі чемпіонство, адже він набрав на 11 очок більше ніж Сенна, але мав 7 перемог і 4 других місця, проти 8 перемог і 3 других місця у Сенни.
Реванш Просту вдався уже наступного сезону. Програючи Сенні у швидкості Прост перемагав його у стабільності і надійності боліду. По ходу сезону почались протиріччя із Сенною і керівництвом «Макларен». Прост здобув перемогу гран-прі Італію. В цій гонці за сторонню допомогу при поверненні на трасу був дискваліфікований Сенна. Після гонки Рон Деніс подав протест у FIA на це рішення. Це була демонстрація відношення до Проста. Сам Ален здобувши перемогу викинув здобутий кубок у натовп уболівальників. Це був кінець стосунків Проста із «Макларен». У чотирьох гонках, які залишались до кінця чемпіонату, Прост здобув 2 і 3 місце у двох наступних гран-прі (Португалія і Іспанія відповідно) і двічі не зміг фінішувати (Японія і Австралія). На цьому закінчились виступи Проста за «Макларен».
Новий сезон Ален розпочинав у «Феррарі». Провівши з командою дуже плідну роботу на тестах француз допоміг ітілійскій команді підготувати боєздатний і доволі симпатичний болід, який, щоправда програвав «Макларен» у потужності і швидкості. Прост нав’язав Сенні серйозну боротьбу у чемпіонаті, зумів випередити бразильця, але вкінці сезону все ж таки програв боротьбу бразильцю, посівши 2 місце в загальному заліку.
Другий сезон виступів за «Феррарі» для Проста став провальним. З 15 гонок, у яких стартував Прост зумів завершити лише 8, не здобувши перемоги. За увесь сезон Просту вдалося здобути 3 других місця (США, Франція і Іспанія). Це були його кращі результати у цьому сезоні, який виявився суцільним розчаруванням через невдалу підготовку команди, яка не змогла підготувати новий болід і доводилося змагатись на боліді зразку минулого сезону. Француз відкрито критикував команду за погану підготовку. Сезон закінчився для Проста на 5 місці із 34 очками.  Гіршим для Проста був лише дебютний сезон у формулі 1. Сенні Ален програв аж 62 очки.
Керівництво «Феррарі» відмовилось продовжувати з Простом контракт. Спроби француза знайти собі нове місце працевлаштування так до нічого не привели, тому наступний сезон він відпочивав від перегонів.
Повернення відбулось наступного року. Вдало провівши тести з «Вільямс» і підписавши контракт Прост заявив, що повернувся для того, щоб вчетверте стати чемпіоном. Свої амбіції Прост підтвердив уже у першій гонці, здобувши перемогу. Наступні 2 гран-прі завершились невдало: в Бразилії Прост через власну помилку вилетів і зійшов з дистанції, а на гран-прі Європи зайняв лише 3 місце, відставши від переможця (А.Сенна) на коло. Після цього були дві перемоги (Сан-Маріно і Іспанія) і невдала гонка в Монако, де, через помилку на старті, Прост зайняв четверте місце програвши Сенні знову ціле коло. Та неймовірна серія з 4 поспіль перемог дозволила французу обійти Сенну у таблиці. У цій серії перемог остання (гран-прі Німеччини) стала для Проста останньою у кар’єрі. Наступні 3 гонки стали розчаруванням (2 дванадцятих місця і 3 місце у Бельгії). Останн 3 гонки Прост завершував на 2 місцях. Після останнього гран-прі (Австралія) сезону Ален заявив, що не захищатиме титул і завершує свої виступи у формулі 1.
Прост був близький до повернення у формулу, тестував перед початком сезону 1995 року болід «Макларен», однак загибель Айртона Сенни в Імолі перконала його, що повертатись не варто. Прост так і залишився непереможеним чемпіоном.
Переглядів 2178
|
