Правила та терміни
Нарахування очок у Формулі 1 | Нарахування очок у Формулі 1 |
| Написав Borya | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 12.09.2008 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Оскільки Формула 1
не складається із однієї гонки в сезоні (чемпіоном у даному випадку був би
переможець гонки) то для визначення чемпіона застосовується система нарахування
очок у загальний залік чемпіонату. Очки пілота сумуються по завершенні кожної
гонки. Чемпіонський титул надається пілоту, який після останньої гонки сезону
буде мати найбільшу кількість очок у класифікації. У Кубок Конструкторів очки
нараховуються практично аналогічно, за винятком того, що тут додаються очки
обох пілотів команди.
З 2003 року і по
сьогодні застосовується така система нарахування очок:
До такого
нарахування звернулись з доволі банальної причини: Формула 1 через
безконкурентність втрачала популярність і необхідно було щось робити. Причиною
цього було те, що Міхаель Шумахер і Феррарі не мали проблем із суперниками, які
не могли зрівнятись із «Скудерією». Тоді подіяло: Шумахера зуміли скинути із
трону, хоч і не відразу (інтрига, хоч і слабенька, але з'явилась у наступному ж
сезоні). Однак є у цій системі суттєве «АЛЕ», яке зараз признають всі (навіть
ті люди, які її придумали). Пілоти тепер менше викладаються заради перемоги,
адже у випадку завоювання другого місця у гонці вони втрачають лише 2 очки і
вибирають спокійно добратись до фінішу замість того, щоб ризикнути і поборотись
за перемогу. І скажіть, що вони не праві?! Припускаємо такий випадок: пілот все
ж атакує, у запалі боротьби у одному із поворотів він не впорується із
керуванням і вилітає за межі треку, розбиваючи при цьому болід. Розумію, що із
таких домислів аж «пахне» оптимізмом, але все ж… Пілот втрачає до переможця
гонки 10 очок, причому він міг виграти у нього здійснивши (і не вибивши того з
треку) обгон лише 2 очки. Чи інше припущення: пілот залишається на другому
місці і спокійно завершує гонку. Він програє переможцю лише 2 очки. Особливо
така ситуація може боком вилізти у кінці сезону. Продовжуємо думати вслух:
п’ять гонок до кінця чемпіонату, припускаємо, що між пілотами рівність очок. В
одного з них виникають проблеми і він сходить. Другий доїжджає до фінішу
першим. Тепер між ними десять очок. І тому гонщику, який зійшов, для перемоги у
чемпіонаті тепер мало лише вигравати, йому треба, щоб його суперник хоча б
одного разу дістався фінішу нижче 2 місця. Якщо ж той усі чотири гонки, що
залишаються завершує другим, то титул у нього, хоча перемог він має менше за
свого суперника.
Розумію, що це все
пусті балачки і, що все має свої плюси і мінуси (наприклад, у даній ситуації
напружена боротьба тривала би до кінця, а якщо б нараховувалось за перемогу не
на 2 очки більше, а, скажемо як до того, а саме 4, то титул був би розіграний
до останньої гонки і ця гонка була би пустою формальністю), та все ж головним
мінусом даної системи є те, що перемога недостатньо винагороджується.
Взагалі система
нарахування пройшла доволі серйозну еволюцію. У історії Формули 1
застосовувалось 5 різних систем нарахування очок. Щоправда це не зовсім
вірно, адже, практично, у кожному сезоні були певні особливості. Вперше система
нарахування очок застосувалась у першому чемпіонаті Формули 1 у 1950 році. Мала
вона тоді такий вигляд:
Що було характерне
для цієї системи? Перш за все – це те, що у цій системі (та й усіх інших, за
винятком періоду 1981-1984 рр, аж до 1991 року) у загальний залік йшли не всі
фінішні результати, а лише 4 (у період 1950-1953 рр, у різних сезонах це число
було різним) кращих результатів. Тобто, навіть якщо пілот зумів би виграти 5
гонок, то в класифікацію йому зараховували лише 4 перемоги. Проіснувала ця
система (з різними характерними відмінностями) аж до 1960 року. Саме у сезоні
1989 року востаннє її застосували. У період 1950-1057 років очки нараховувались
лише пілотам, адже Кубку Конструкторів тоді ще не було. Трофей конструкторам
почали вручати з 1958 року. Ще однією особливістю цієї системи було те, що за
швидке коло надавали додаткове очко у загальний залік. У період 1955-1958 р.
якщо однаковий час швидкого кола показували кілька гонщиків (зрозуміло, що тоді
і мови не могло бути про вимірювання часу з точністю до тисячних долей секунди
як зараз), то даний пункт за швидке коло ділився між ними порівну. У сезонах
1958 і 1959 років очко за швидке коло враховувалось лише у заліку пілотів і не
враховувалось у залік Кубку конструкторів. Що цікаво, у Кубку Конструкторів з
моменту його впровадження у 1958 році і аж до 1978 року у залік ішов результат
лише одного гонщика з команди, а саме того, що фінішував вище у гонці.
У 1960 році цю
систему трохи модернізували, додавши ще одне очко за 6 місце, однак це був
кінець цієї системи.
На зміну цій
системі нарахування очок прийшла така:
Проіснувала ця
система дуже довго, до 1990 року. Тут теж були свої цікаві особливості. Перші 6
сезонів у зарахуванні очок у залік простежувалась тенденція минулих років.
Тобто зараховувались кращі результати (кращі 6 результатів у 1960 році і у
період 1963-1965, кращі 5 – у 1961, 1962 і 1966 роках). Така ж сама ситуація
була і у період з 1985 по 1990 роки, тільки тоді зараховувались 11 результатів.
Якщо ж поглянути на інші сезони, то у зарахуванні очок було впроваджено певну
новинку, яка особисто для мене є не дуже зрозумілою (в тому сенсі, що для чого
вона була впроваджена взагалі). Саме йдеться про таке: наприклад, у сезонах
1967, 1969, 1971 років зараховувались із 11 гонок чемпіонату 9 результатів. Але
це не були кращі результати (на практиці), адже сама система зарахування очок
виглядала так: 5 кращих результатів із перших 6 гонок і 4 кращих результати із
останніх 5 гонок. Так от пояснюю чому мені незрозуміла ця система. Припускаємо,
що перші 6 гонок пілот виграв, а останні чотири приїхав шостим. Тому, якби
зараховувались 9 кращих результатів, то він (пілот) втратив би лише 2 очки (2
шостих місця), а так пілот втрачав 10 очок (перемога і шосте місце). Відволікся
трохи не туди, продовжуємо. У сезоні 1979 року зараховувались 8 результатів (4
з перших 7 гонок і 4 з останніх восьми), у 1968 і 1972 роках (як зрештою і у
1980 році, за винятком того, що у цьому році було проведено 14 гонок)
зараховувались 10 результатів (5 з перших 6 гонок і 5 з останніх 6), у 1970
році зараховувались 11 результатів (6 з перших 7 гонок і 5 з останніх шести), у
1975 році зараховувались 12 результатів (6 з перших 7 і 6 з останніх 7 гонок),
у 1972, 1973 і 1974 роках зараховувались 13 результатів (7 з перших 8 і 6 з
останніх 7 гонок), а у період з 1976 по 1978 роки зараховувались 14 результатів
(7 з перших 8 гонок і 7 з останніх 8). Щодо періоду з 1981 по 1984 роки, то там
у залік ішли усі здобуті результати. Також не слід забувати, що починаючи із
1975 року і закінчуючи 2003 роком у випадку, якщо гонка була зупинена
достроково, а гонщики на момент зупинки змагання не встигли подолати половини
дистанції гонки, то нараховувалась лише половина очок. Наприклад, якщо пілот
переміг у гонці, яка була зупинена до того, як гонщики подолали половину дистанції, то замість 9 очок
пілот отримував 4,5 очка. У сучасній системі нарахування очок, половина пунктів
нараховується якщо пілоти подолали менше ніж 75% дистанції, а, якщо, було
закінчено менше двох кіл, то не нараховується жодного очка.
Із 1991 року по
2002 застосовувалась така система нарахування очок:
Непогана була
система загалом, однак була у 2003 році замінена тією, що ми маємо сьогодні. Сподіваюсь,
що я вас не приспав остаточно, тому давайте трохи відволічемось, хоча лише від
теорії і подивимось що би було, якби у цьому сезоні діяла попередня система
нарахування очок. Тоді, на момент проведення гран-прі Бельгії ситуація у
чемпіонаті виглядала би так: 1) Масса (66 очок), 2) Хемілтон (64), 3) Райкконен
(44), 4) Кубіца (37), 5) Хадфельд (33), 6) Ковалайнен (28). Минулорічний
чемпіонат у підсумку мав би такий вигляд: 1) Райкконен (93 очки), 2) Хемілтон (87),
3) Алонсо (85) і 4) Масса (72). Як бачимо результат був би більш справедливим,
адже все таки погодьтеся, пілот який виграє у сезоні 6 гонок, що на 2 гонки
більше за пілота який посідає друге місце у чемпіонаті, випереджає цього
другого гонщика лише на 1 очко, хоча по старій системі мав би випереджати на 6.
Щоправда було би менше драматизму у тій останній гонці сезону у Бразилії. Як на
мене то ще справедливішою була б така система: 10-7-5-3-2-1, коли за подіум
отримується додатковий бонус (5 очок за третє проти 3 за четверте, а не як
зараз: 6 за третє і 5 за четверте). Але це я вже поліз у область фантастики. Як
то кажуть: «маємо те що маємо, панове», тому будемо жити із тим, що у нас є.
Переглядів 1391
Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі!
Powered by !JoomlaComment 3.26
3.26 Copyright (C) 2008 Compojoom.com / Copyright (C) 2007 Alain Georgette / Copyright (C) 2006 Frantisek Hliva. All rights reserved." |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Наступна > |
|---|